Як ми Маланку водили

   Напередодні старого Нового року, 13 січня в народі відмічали свято Маланки. Вірили, що у      Новорічну ніч рослини розуміють людську мову, а тварини самі розмовляють по-людському. Що в цю ніч тварини можуть поскаржитись Богу на своїх господарів, якщо із ними погано поводились. Тому худобу намагались ретельно доглянути та нагодувати. З настанням сутінок по селу ходити ватаги щедрувальників. 

    Ми вирішили долучитись до традицій і спільно з найактивнішими та найкреативішими нашими користувачами підготували народознавчу інсценівку "Наша Маланка - краса" і вирушили на віншування жителів села Мд.-Віньковецький та селища Віньківці. Наші щедрувальники: Богдан Волковинський (Маланка), Валентин Побережний (Коза), Ліана Любовецька, Дарія Залуцька та Валерія Жук (Циган з Циганками), Олександр Павлюк (Ведмідь), Олександр Кардаш, Павло Коваль Іван Кабась (Козаки) майстерно вжились у запропоновані ролі.

    Подія несла в собі не лише розважальну функцію, а і просвітницьку, адже для нас важливо донести традиції святкування Старого Нового року до сучасників. Пострадянське покоління мало заборони на подібні традиції і не вивчало ані в школі, ані в університеті як треба щедрувати, а молоде покоління вже втратило ту нитку зв’язку з традиціями. Тому напередодні не без гумору розповіли учасникам про автентичні традиції маланкування, а це і водіння кози, і перевдягання у Василя та Маланку і щедрування.

     І ось 13 січня наші щедрувальники "повели Маланку". Господарі радо відчиняли дітям двері та запрошували Маланку та Козу погртись, а вони віддячували і гарними привітаннями-побажаннями, і дзвінкою щедрівкою.